| Кількість: | |
|---|---|
Клінічно значуща – модель NOD повторює спонтанний аутоімунний діабет; Модель STZ пропонує хімічно індуковане руйнування β-клітин, обидва віддзеркалюють людський СД1.
Кілька етіологій – аутоімунні (NOD) і хімічно індуковані (STZ) моделі охоплюють різні аспекти патогенезу T1D.
Комплексні кінцеві точки – маса тіла, рівень глюкози в крові, HbA1c, патологія острівців (H&E), захворюваність на діабет.
Трансляційна цінність – ідеально підходить для тестування імуномодуляторів, засобів захисту β-клітин і стратегій заміни інсуліну.
Пакети даних, готові до IND – дослідження можна проводити відповідно до принципів GLP.
Оптимізована модель T1D у мишей NOD
Модель T1D у мишей C57BL/6, індукована стрептозотоцином (STZ)
• Тестування ефективності імуномодуляторів (анти-CD3, антитимоцитарний глобулін, CTLA‑4‑Ig), захисних агентів β‑клітин та препаратів інсуліну
• Цільова перевірка шляхів аутоімунного діабету
• Виявлення біомаркерів (глюкоза, HbA1c, аутоантитіла)
• Дослідження механізму дії (МД).
• Фармакологічні дослідження, що сприяють IND
Параметр |
Індукована модель NOD T1D |
Модель STZ C57BL/6 T1D |
Вид/штам |
Мишка NOD (самка) |
Миша C57BL/6 |
Індукційний метод |
Спонтанний аутоімунний з додатковою імунною модуляцією (наприклад, інгібування контрольних точок) для прискорення початку |
Кілька низьких доз STZ (наприклад, 50 мг/кг × 5 днів) або одноразова висока доза STZ |
Тривалість дослідження |
4–20 тижнів (залежно від початку прискорення) |
2–4 тижні |
Ключові кінцеві точки |
Маса тіла, рівень глюкози в крові, HbA1c, захворюваність на діабет, гістопатологія острівців (оцінка інсуліту), необов’язково: фарбування інсуліном, фенотипування Т-клітин |
Маса тіла, рівень глюкози в крові, HbA1c, патологія острівців (площа β-клітин, кількість острівців) |
Пакет даних |
Необроблені дані, звіти про аналіз, криві рівня глюкози, гістологічні слайди, біоінформатика (необов’язково) | |
З: Які відмінності між моделями T1D, викликаними NOD та STZ?
В: Модель NOD — це спонтанна аутоімунна модель, яка точно імітує патогенез СД1 у людини з опосередкованим Т-клітинами руйнуванням β-клітин, але має змінний початок. У моделі STZ використовується хімічний токсин для швидкої та відтворюваної індукції загибелі β-клітин, що дозволяє швидше проводити дослідження, хоча в ній відсутній повний аутоімунний компонент.
З: Яка модель більше підходить для тестування імуномодулюючої терапії?
A: Модель NOD є кращою для оцінки втручань на імунній основі (анти-CD3, регуляторна Т-клітинна терапія), оскільки вона повторює аутоімунний патогенез. Модель STZ краще підходить для тестування засобів захисту β-клітин або інсулінових форм.
З: Чи можна використовувати ці моделі для досліджень, що сприяють IND?
A: Так. Дослідження можна проводити відповідно до принципів GLP для нормативних документів (FDA, EMA).
З: Чи пропонуєте ви індивідуальні протоколи дослідження (наприклад, різні режими дозування STZ, поєднання з імуномодуляцією)?
A: Абсолютно. Наша наукова команда адаптує протоколи індукції, графіки лікування та аналіз кінцевих точок відповідно до конкретного кандидата на препарат.
